Четвер, 21.09.2017, 00:40
Вітаю Вас Гість | RSS

Ленінська ЗОШ

Категорії розділу
Література рідного краю [12]
Відомості про письменників Запорізького краю
Майстрині села [2]
Роботи сільських умільців
Політ фантазії [4]
Cпорт [2]
Фото з урока [2]

Блог

Головна » 2011 » Липень » 7 » Пилип Юрик
00:52
Пилип Юрик
Пилип Юрик
 
Осел і Поет
Кричав Осел: - Поет - п'яниця!
Та він мені в підківки не годиться!
Частенько горе топить у вині.
Додому ж, звісно, їде на мені!
Бо я завжди тверезий і надійний,
Такий же, як ї предок мій покійний.
Кому, скажіть, тепер потрібні вірші?
Якби Ослів та Ішаків побільше
Не існувало б транспортних проблем!
Я все життя про це кричу,
Але…
________________ Ще не минув той час, коли
Митців оцінюють... осли
 
Полян-Пилип Сергійович Юрик народився 1 грудня 1956 року в селі Баландине Кам’янського району на Черкащині. Закінчив Звенигородський сільгосптехнікум (1975), Дніпропетровський сільгоспінститут (1983), відділення журналістики Київської ВПШ (1989). Працював обліковцем рільничої бригади, агрономом, заввиробничим відділком, журналістом районної газети (смт Томаківка), обласної молодіжки "Прапор юності" (Дніпропетровськ), обласного радіо (Запоріжжя), міської газети "Запорозька Січ". Нині – редактор відділу обласної газети "Запорізька правда". Друкувати твори почав у районній газеті "Радянське життя" (смт Томаківка на Дніпропетровщині) 1978 року. Потім публікувався в обласних газетах, "Сільських вістях", "Голосі України", альманахах, колективних збірках. Серед них: журнали "Перець" і "Вітчизна", газети «Літературна Україна», "Гаківниця", "Від вуха - до вуха", "Веселі вісті" (Київ), «Всесміх» (Канада), альманахи "Хортиця", "Веселий курінь", "Весела Січ" (Запоріжжя), антологія віршів про Матір "Синівська молитва" (Київ), антологія придніпровського гумору "Пригоди Івана Сміхована" (Дніпропетровськ), "Письменники Запорізького краю" (Запоріжжя), "Перепустка в безсмертя. Антологія гумору Черкащини" (Черкаси), "Всміхається Руданському нове тисячоліття. Твори лауреатів Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Степана Руданського" (Вінниця), інших виданнях. Лауреат премії журналу "Перець" та Міністерства культури України "Автора! Автора!" (1989 р.), конкурсів "Весела Січ" (1997, 1998, 2000, 2001 й 2005 рр.) та Всеукраїнських літературних премій імені Степана Руданського (1999 р.) і Степана Олійника (2007 р.). Член Національних Спілок письменників та журналістів України.
 
НАВІЩО ВАМ ВОЛЯ ЧУЖА?
(Майже пародія)
Не тиждень, не місяць
руйнують столицю —
Тримається Грозний,
мов крейсер «Варяг».
Дають прикурить вам,
поручик Голіцин?
Корнет Оболенський!
Вам не до звитяг?
Чого ж ви полізли,
як свині в цибулю?
Не наостобісило
дурня валять?
На диких просторах
ви маєте дулю —
Забиті хрест-навхрест
дєрєвні стоять.
За юдині срібні
сюди вас пригнали —
Во славу Расєї
замучить Чечню.
Собі нахапали
грошви генерали -
Про «долг» і про честь
вам плетуть чортівню.
Погляньте в люстерко —
пантерячі лиця
Злочинно-кривавий
кружляють танок.
Вам вибили зуба,
поручик Голіцин?
В корнета із носа —
рудої струмок?
Забиті по вінця
не сплять лазарети,
Тремтить Підмосков'я
у мареві снів.
А вашу зазнобу,
мій бравий корнете,
 Лукавий сусіда
в ізбушку повів,
Не краще б «калашник»
 жбурнуть на полицю
І викинуть к бісу
з халяви ножа?
 Вертайтесь в Росію,
поручик Голіцин!
Навіщо, корнете,
вам воля чужа ?
 
               * * *
Пожовтіла осінь над полями -
Тополиним листом опада.
І волають чайки до нестями —
їх не віддзеркалює вода.
Овдовілі ниви почорнілі
Мріють снігу чистоту вдягти.
На небесне посіріле тіло
 Погляди звели очерети.
Згадуються теплі дні колишні,
До яких не вернешся назад.
Журавлиним небом відкурликав
 Мого серця зорелистопад.
 
* * *
 Трудодень, трудодень,
 Трудоодиниця.
 Батько ходить без штанів.
 Мати - без спідниці.
 * * *
Сидить баба на рядні
 І рахує трудодні.
Рахувала цілий день
 – Вийшов тільки трудодень
* * *
Сидить баба на рядні
Та й рахує трудодні.
- Трудодень, трудодень,
Дайте хліба хоч на день.
 Працювала вісім день,
Заробила трудодень.
А від того трудодня,
Голодую я щодня.
* * *
Мов пройшов Мамай з ордою
Ні одной душі живої!
* * *
Трудодень, трудодень
 – Дають їсти раз на день
 * * *
Сюди - тень, туди - тень,
 От і є трудодень !
* * *
Закордонні вояжери
 Посміхаються,
Що найкраща земля в світі
В бур'янах ховається.
* * *
Нам сонця не треба,
 Нам партія світить.
Нам хліба не треба,
Роботу давай!
* * *
Тягни роботу,
 думай, працюй.
Начальству - слава,
а тобі - нічого.
* * *
Сталін виіграв війну,
Ленін - революцію.
Хрущов гроші поміняв
Брежнєв - Конституцію.
 Брежнєв написав слова,
А Косигін - ноти,
А Підгорний не співав-
 Вигнали з роботи.
* * *
 Хто гавка,
в того більша ставка.
* * *
Дожилися українці –
 Ні в кишені, ні в ширінці,
Ні горілки, ні вина –
 Радіація одна.
 І тепер наш "мирний атом"
 Вся Європа криє "матом".
А як ще раз налигнє –
 Не поможе й "Каберне".
* * *
Ой у полі сіє трактор,
 Вдалині горить реактор.
Ти, реактор, догоряй –
Скоро буде Первомай.
* * *
Яка я твоя мила?
Я - колгоспна кобила:
Гектар іскосила,
Два - заволочила,
Триста грамів получила
- На базарі продала,
На позику оддала.
 
Пісня українок
Нам налиті Господом по вінця
Щиросердя, юність і любов.
Калиновий рід наш, український,
В наших жилах -амазонок кров.
Анни Ярославни, Роксолани,
Чураївни - душі маєм ми.
В дар серця гарячі наші, славні
Рідна Українонько, прийми!
Ми коша одного, сестри, з вами
Берегині вогнищ родових
Славимось чарівними піснями,
Любим волю, працю, щирий сміх.
Нашим дітям бути на сторожі
Колосистих, сонячних ланів,
Ми для України, Запорожжя
Виростимо соколів-синів.
Не страшні нам соловки й сибіри,
Треба - підем хоч на ешафот,
А відродим нашу мову й віру,
Із колін піднімемо народ
!
Категорія: Література рідного краю | Переглядів: 860 | Додав: Helli | Рейтинг: 0.0/0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Липень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Copyright MyCorp © 2017
Зробити безкоштовний сайт з uCoz