Четвер, 21.09.2017, 00:39
Вітаю Вас Гість | RSS

Ленінська ЗОШ

Категорії розділу
Книга пам*яті [9]
Дані і документи про загибель односельчан та визволителів
Література рідного краю [4]
Уроки вчителів Ленінської школи [9]
Уроки вчителів Ленінської школи

Каталог файлів

Головна » Файли » Література рідного краю

Письменники Мелітопольщини
28.12.2011, 03:23
ВАСИЛЬ ВАСИЛЬЄВ
 
МЕЛІТОПОЛЬ - ЛЮБИЙ КРАЙ 
 Любий край на півдні України,
Диким степом звався ти колись.
Ти цілком в садах квітучих нині.
Місто й села в зелені злились.
В тих садах ростуть черешні дивні,
 Мов корали, на гіллі висять,
В цілім світі їм немає рівних -
Ці красуні полум'ям горять.
Долиною річка, мовби стрічка,
З очерету ледве вигляда.
Хоч вона собою невеличка.
Та зате молочна в ній вода.
І куди б я не повів очима,
Я знайду утіху від краси.
 Мелітополь є ворота Криму,
 Місто це медове знають всі.
Любий край на півдні України,
Диким степом звався ти колись,
Чути, над тобою пісня лине,
То ж надії предків в нас збулись!
 
ЛЕОНИД БОБРОВ
ДАЛЕКИЙ 43-Й ГОД
Далекий 43-й год...
В развалинах мой Мелитополь.
В дыму пожарищ небосвод.
И черный, обгоревший тополь.
Бойцы, атаку завершив.
Сидят, устало улыбаясь!
Свободы вкус не ощутив.
 Бегут к ним люди, задыхаясь.
И вот - заветные 100 грамм,
Уже пошла по кругу кружка,
И расчехлен старик-баян.
Вставай, идем плясать, подружка!
Недолог отдых у солдат...
Фашистов гнали и громили.
Пропахший дымом Красный флаг
Мы над Рейхстагом водрузили!
 
Александру Антиповй Переверзеву - хирургу
                   ***
Есть выраженье: "Он - хирург от бога"
О Вас, Антипыч, можно так сказать.
Переступив больничные пороги
Я Вам. хирургу, должен доверять.
Вот так же и, при первой нашей встрече,
Хотя она была и коротка.
Поверил, что не буду изувечен.
Поверил Вашим Золотым рукам.
 И с легким сердцем я на стол ложился
 И острый скальпель не пугал меня.
А богу я, признаться, не молился
В Вас в те минуты Бога видел я.

МОЛОЧНЫЙ ЛИМАН
Исполнил долг июльский день.
Светило спать отправилось.
 И мягкая ночная тень
Плывет в большое странствие.
Прогревшийся лиман - не спит.
В нем жизнь не прекращается:
Здесь все живое - говорит,
Прохладой наслаждается.
В густой траве журчит ручей,
Бежит, в туман вливается.
Самозабвенно соловей
Весь вечер заливается.
Курлычат где-то журавли,
Гогочут гуси-лебеди
И одиноко по мели
К гнездовью цапля следует. 
 

МИКОЛА СЕМЕНЧЕНКО
МІЙ КРАЙ
На Молочній шумить очерет, 
 Хилять віти квітучого глоду,
Натягнувши зелений берет,
 Задивилась вербиця у воду.
Може, думи ще й досі снують
Про страшні грозові круговерті,
Як колись по долині отут
Квіти меркли в агоніях смертних.
Та душа в них лишилась жива.
Із зерна проросла буйно цвітом,
Заясніла під сонцем трава,
В материнці скупалося літо
 І піщані круті береги
Черешневим покрилися садом,
Що наповнився плодом тугим
І пишався будовами рядом.
І стрімкі аж до хмар димарі
Розмальовують синяву неба -
Маяки нових міст - трударі
Приросли, рідний краю, до тебе.
Категорія: Література рідного краю | Додав: Lija
Переглядів: 1857 | Завантажень: 3
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Пошук

Copyright MyCorp © 2017
Зробити безкоштовний сайт з uCoz