Є вчитель у нашім селі Іванісова Лідія Семенівна народилася 2 квітня 1924 року на хуторі Ясна Поляна, який був розташований на землях комуни ім. Леніна. Нині с. Ленінське Якимівського р-ну Запорізької обл.
Батько – Поздняков Семен Петрович, родом з Радивонівки. Закінчив на відмінно три класи церковно-приходської школи. Працював спочатку на мукомельні у Якимівці – потім у комуні ім. Леніна амбарщиком. Мати – Позднякова (дівоче прізвище Рудаченко) Катерина Олександрівна, народилася в Кільчику. Працювала у Мелітополі по наймах. Одружившись,молоді спочатку жили у Радивонівці, а потім радянська влада виділила землю біля Ясної Поляни. І сім'я Позднякових переїхала туди. Тут і народилась маленька Ліда, яку згодом всі будуть називати не інакше як Лідія Семенівна. Незабаром хутір став нереспектабельним: школи немає, ясель теж. Будинки почали руйнувати, а сім'ї переселялись в комуну. Лідочка дуже любила своїх вихователів – Засипко Ганну Іванівну і Волобуєву Марію Герасимівну.
У 1932 році Позднякова Ліда пішла в 1 клас Ленінської семирічки, яка знаходилась там же, у Мирному. Училась старанно. Спочатку директором школи був Снопко В.Ф. У 1937 році його репресували. Директором стала Тарарієва Тетяна Дмитрівна. Класним керівником – Дєдушева Варвара Федосіївна. У 1939 році дівчина закінчує школу і вступає у Верхньо-Хортицьке педагогічне училище. Її мрія – вчити маленьких дітей… але почалася війна. Вона повертається додому, де чекають батьки і майбутній чоловік – Іванісов Яків Іванович. Лютувала війна, багато чого прийшлося пережити.
Незабаром чоловіка забрали на фронт. Народився син. Після війни, залишивши маленьку дитину з бабусею, їде доучуватися.
Після закінчення училища молоду вчительку прислали у рідне село. Вона працювала в тій же школі, яку закінчила. У 1968 році відчинила двері нова школа у колгоспі ім. Леніна. І знову Іванісова Лідія Семенівна вчить дітей.
У Ленінській школі Лідія Семенівна пропрацювала більше 52 років. Випустила більше двохсот учнів. У багатьох сім'ях вона вчила три покоління дітей.
Вже кілька десятиліть Лідія Семенівна займається ще однією улюбленою справою – вишиванням.
У неї в класі вишивали не тільки дівчатка, а й хлопчики. І завжди на 8 березня дарували мамам вишиті серветки. Спочатку вона вишивала тільки хрестиком. Потім гладдю. У неї незліченна кількість серветок, зо два десятки вишитих подушечок.
Пройшов час. Лідія Семенівна раптом зрозуміла, що здатна на більше - і почала вишивати картини. Вишиває їх, майже, два десятиліття. Вона може і вдень і вночі виконувати свою улюблену справу. А, якщо раптом занедужає, тоді просто підбирає нитки до нової картини.
У кожній кімнаті можна побачити на стінах вишиті нею картини. Це букети квітів, пейзажі, сюжети відомих картин.
Неодноразово Лідію Семенівну запрошували на виставки у Мелітополь, Якимівку. Приїздили із Запорізького музею. Жінці дорога кожна серветка, кожна картина. Адже всі вони мають свою історію. І роботам немає ціни. Лідія Семенівна – відмінник народної освіти, має багато грамот, нагороджена медалями «Ветеран праці», «60 років Перемоги», «65 років Перемоги» та ін..
Її помешкання - це музей. Вона завжди рада гостям. І з задоволенням показує свої експонати.
| 
