У кожного з нас є люди своєї пам'яті. Я розповідаю про своїх — милих і добрих, грішних і праведних. Можливо, вони в чомусь схожі й на вас. Бажаю доброго знайомства, якщо ви вже взяли до рук мою нову збірку поезій. Не минайте увагою й ліричного героя. Да­руйте, якщо він зінкола запальний чи наїв­ний, уїдливий або скептичний. Побесідуйте з ним. Спробуйте поглянути на світ його очи­ма. Він теж може стати людиною вашої па­м'яті. Не приховую, що цього прагне й автор, бо інакше ■— навіщо й римувати. Вибачте, якщо не розшифруєте деякі образи, рядки, імена. Колись мені написалося: Але є іще й те, Що належить одному мені лиш. Гадаю, що кожна людина має щось подіб­не. Щиро сподіваюся, що взамін ви знайде­те бодай один рядок, який належатиме тіль­ки вам. На те вона й поезія.

Автор.

ЛЮДИ МОЄЇ ПАМ'ЯТІ
Люди моєї пам'яті.

Хто я — без вас — на світі,

 Ким ти єси, людино,

Без тих, Хто знає тебе?!

 Ось ви йдете повз мене

Грішні,

А в чомусь світлі,

Словом,

В усьому схожі .

На безліч інших людей.

О Люди моєї пам'яті.

Хай було більше чорного,

Але ж, мабуть, без теміні

 Так й не проклюнувся б світ.

Люди моєї пам'яті.

 Все-таки ви — неповторні.

 Ні. У мені не вичахне

Кожен ваш крок і слід,

люди моєї пам'яті.

Всі ми потроху минаємо.

 Всім буде трішки пам'яті.

 Може, й непам'ять комусь.

 Радість єдина наша —

Щось таки та залишаємо.

Я не боюсь залишати.

Я не залишить боюсь.
 

НАСНИСЬ МЕНІ. 
Наснись мені, коли спадуть тумани,

Які зіп'ють цей березневий сніг,

Струмками птиць весна тектиме в ранок,

Тоді й, прошу, наснись мені, наснись.

Прийди тоді, тривожна і травнева,

 І теплих рос, тремтіння принеси,

І запали світанок у півнеба,

Щоб я збагнув народження краси.

Щоб я знайшов і втрачене, і давнє,

Щоб я навчився радість берегти,

Щоб розчинилась туга ,за слідами,

Бо краще просто зберігать сліди.

Все, що було, ніколи вже не буде,

 Хоч, знаю, будуть птиць ключі пливти.

 Наснись мені, чи в березні, чи в грудні,

 Наснитися ж бо легше, ніж прийти.

 

***

 Я тобою

Колись таки

Перецвіту.

Пересліпну.

 І знов стану зрячим.

Чорно-біло світитиму

В нашім саду,

Як обпалене вітром

 Гілляччя.

Яка стигла підробка —
Твоя красота,

Як істотна твоя

 Позолоченість.

 Навіть просто дивитись

 На стиглі вуста.

Навіть поряд стояти —

Злочин.

О, скарати б тебе.

Це навчити 'б тебе

 Почувать

Те, що я почуваю,

Як ламається

Знаку рівняння щабель

Поміж слів:

Ненавиджу,

Кохаю.

 

***

А сніг присів на деревах спочити...

І казка тихо лісом проплива.

Та вже не спить, не спить під снігом літо,

И навшпиньки піднімається трава.

Та навкруги ще хазяйнує тиша,

 її оркестр па весь регістр звучить.

То сумно так, то трішки (веселіше,

То так прекрасно знову замовчить.

 І раптом — звук. Тихесенький, не довгий,

Чи звір, чи птиця там, серед дерев,

І вже на серці виника тривога:

 Невже хтось тишу в мене забере?!

Мені й самому теж весна миліша,

У дзвоні весен так відчутно час, Т

а поки що нехай лунає тиша,

 Вона прощає щось, мені проща...

 

МЕТЕОРИТ

В якому далекому світі

 Народжено цей мінерал,

Яку далеч зміг підкорити,

Допоки на Землю не впав? Я

кі у тобі таємниці,

Чиїх ти торкався небес,

Якій дивній силі скорився,

Що в космос послала тебе?

Та Всесвіту вічну загадку

Приховує вічна пітьма,

Де ані кінця, ні початку,

Народження й смерті нема.

А ти скрізь космічні морози,

 Долаючи відстань і час,

Туди, де народжено розум,

Усе-таки вірно примчавсь.

 А зорі так холодно світять,

 А зорі нас кличуть увись,

І наші життєві орбіти

З твоєю сьогодні сплелись.

 Нема ні кінця, ні початку,

 Немає ні ночі, ні дня.

О, Всесвіту вічна загадко,

На вічнім шляху пізнання.

 

***

Обличчя юне між пожухлих трав —

Печальна доля квітки степової —

 Підтверджується істина стара,

 Що молодість і старість — у двобої.

А поки що
гулкий бджолиний вир

 Із різьблених бокалів-дивоквітів

 Збирає колір й запахи блакиті,

А ми радієм: —

 Є таки на світі

Бджолиний спокій

 І бджолиний мир.

 І Коли ж мороз обпалить листолет,

 Нам будуть дивні спогади світити,

Так пахнутиме бджолами і літом,

 І молодістю квітів дикий мед.